НА́СИП, у, ч.
1. Штучне земляне підвищення. Ліворуч видно було високий насип (Ле, Право.., 1957, 115); Іван в річковій воді вимив ноги, пройшовся по насипу вузькоколійки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 61).
2. Насипана купа чого-небудь. Зберігаючи кукурудзу, треба встановити систематичний контроль за її станом, оглядаючи її і вимірюючи температуру в насипі качанів (Наука.., 9, 1956, 22).
3. діал. Напірник. У ванькирі поміж ліжками, на яких лежали гори перин і подушок у червоних насипах, при столику.. сиділо кілька грушатицьких селян (Фр., VIII, 1952, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 184.