НАСКІНЧУ́, присл., діал.: Бу́ти наскінчу́ — закінчуватися, підходити до кінця. Лютий був наскінчу (Свидн., Люборацькі, 1955, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 190.