НАСНА́ГА, и, ж.
1. Фізична енергія; сила. Чисте морозне повітря немов наливає наснагою все тіло (Донч., Ю. Васюта, 1950, 109).
2. Стан душевного піднесення; запал. Художник.. ніколи не повинен поривати зв’язок з тими джерелами народного життя, які дають йому творчу наснагу (Мист., 1, 1958, 15); Цвітіння рослин надавало мені особливої творчої наснаги (Ле, Вибр., 1939, 311).
3. Творчий запал; душевна зарядка. Робота в театрі для мене не випадок, не помилка, і це дало мені наснагу до дальшої боротьби за розвиток українського театру (Минуле укр. театру, 1953, 172); Водночас з утомою Ольга відчувала відрадну внутрішню наснагу, яка допомагала жінці справлятися з безліччю великих і малих справ (Донч., III, 1956, 415).
4. Творче завзяття, бойовий настрій; піднесення. Правдою слово багате Мені надавало наснаги (Нагн., Слово.., 1954, 13); Ми повертались на Україну, сповнені невичерпної наснаги до праці й боротьби (Літ. Укр., 28.XII 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 194.