НАСОБА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., фам. Навчитися вправно що-небудь робити, набути навику в чомусь. Підводячись, примружив [Карпо Кирилович] на Сергія хитре око: — А ти таки на мотузках добре насобачився (Мушк., Чорний хліб, 1960, 36); — Вона була чудесна лікарка, я від неї багато чого насобачилась… (Збан., Єдина, 1959, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 194.