НАСТО́ЯНКА, и, ж. Те саме, що насто́йка. Він зараз пришле їй настоянки на зіллі, півчарки якої прожене з лиця її блідоту (Коцюб., І, 1955, 317); Карпиха.. поставила перед чоловіком чималу пляшку настоянки з пахучими корінцями (Ю. Янов., Мир, 1956, 235); Тайфіде силоміць заливала їй у горло настоянку з лавровишні, змішану з огидним одваром ріжків (Тулуб, Людолови, І, 1957, 377).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 204.