НАСТРО́ЮВАЧ, а, ч. Фахівець з настроювання музичних інструментів, верстатів, механізмів і т. ін. Тільки за роки восьмої п’ятирічки число наладчиків, настроювачів автоматів і верстатів в промисловості країни зросло на 25 процентів (Ком. Укр., 1, 1971, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 206.