НАСТРІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док. Удосталь, досхочу постріляти. Настрілявшися, вертались ми щасливі, Дарма, шо промахів чимало в нас було (Рильський, III, 1961, 186); — Чому вони [бійці] стріляють?.. Коли вони вже настріляються!.. (Гончар, III, 1959, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 205.