НАСТЬО́БАНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до настьо́бати1.
НАСТЬО́БАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до настьо́бати2. Вона знову заходжується рюмсати, хоч давно уже переболіла спина, настьобана віником (Дім., Ідол, 1961, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 208.