НАСІ́ННЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до насі́ння. Визбируючи дрібне вільхове насіннячко, мелодійно попискувала зграйка червоних.. снігурів (Коз., Сальвія, 1959, 194); — Хто його зна, що це за люди? Той хропе в катразі, а ця насіннячко лузає (Н.-Лев., III,.1956, 65); Не трать віри в силу духа. Сій насіннячко добра (Граб., І, 1959, 504); Яке коріннячко, таке й насіннячко… (Кач., Вибр., 1953, 437).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 189.