НАТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАТЕ́РТИСЯ, тру́ся, тре́шся, док.
1. Натерти себе чим-небудь. Дівки їхнього роду пахли любистком, натиралися ним під пахвами, затикали за пояс (Вільде, Сестри.., 1958, 7); Слуга вийшов, а пан директор умився, натерся холодною водою і зараз ліг на ліжко (Мак., Вибр., 1954, 37); Натертися снігом іскристим надворі, Немов народитися — збурити кров… (Перв., II, 1958, 317).
2. перен., розм. Набувати навику в чому-небудь; ставати досвідченим, бувалим. Говорив [Яким] швидко, кивав часом головою догори, вимахував рукою. Що й казати, таки добре натерся у Києві на вокзалі (Кучер, Прощай.., 1957, 399).
3. тільки недок. Пас. до натира́ти 1, 3. З кімнат на подвір’я виносили отамани, матраци, ліжка, які "про всяк випадок" натиралися гасом (Вільде, Сестри.., 1958, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 212.