НА́ТРО́Є, присл. На три частини. Там такі [німецькі замки́]..! і назад відмикається, і натроє розпадається (Кв.-Осн., II, 1956, 403); Олекса теж сів на воза. Їхали мовчки, ділили натроє важку мовчанку (Мушк., Серце.., 1962, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 217.