НА́ТРУСКА, и, ж., іст. Посудина (ріг), з якої насипали порох на поличку стародавньої гвинтівки; ріг-порохівниця.
НАТРУ́СКА, и, ж., розм. 1. Дія за знач. натруси́ти. 2. перен. Суворе покарання; нагінка, прочуханка. Щоб часом не було натруски від старших (Кв.-Осн., II, 1956, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 217 - 218.