Нау́ма —
1) народна назва, церковно-календарний день на честь одного з дванадцяти менших пророків, Наума; святкується на другий день після дня Апостола Андрія Первозваного 1/14 грудня; в українському селянському побуті здавна вважалося, що саме в цей день добре починати вчитися («Наука на ум піде» або «Батько Наум наведе на ум»); відіславши дитину до школи, батьки йшли до церкви і ставили свічку перед образом пророка Наума, висловлюючи йому пошану і сподіваючись, що пророк наведе дитину на розум; в ці дні вовки починають бігати зграями;
2) Нау́м (від давньоєвр. Nachum — «той, хто втішає, розрадник»; зменшено-пестливі — Нау́мко, Нау́монько, Нау́мочко, Нау́мчик) — українізоване християнське чоловіче ім’я; в народній афористиці виступає об’єктом гумору («Здоров, куме Науме!», «Гаразд, куме, коханий Науме!»), іронії: «Науме, Науме, дурний твій уме!»
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 386-387.