НА́ХИЛЬЦЕМ, присл. Те саме, що на́хильці 1. Що було.. у пляшці, вижлуктав [Демко] без чарки, нахильцем (Вовчок, VI, 1956, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 228.