НАХНЮ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАХНЮ́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. нахню́пляться; док. Схиляючи голову, змінюючи вираз обличчя, набирати похмурого, незадоволеного вигляду. Мов підстрелена, стояла [Галя] коло груби, нахнюпившись, і слухала рвачку братову річ (Мирний, IV, 1955, 149); Бабенко нахнюпився, перекинув волосся з потилиці на лоб, відвернувся (Руд., Остання шабля, 1959, 419).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 229.