НАЦІОНАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Реакційна буржуазна ідеологія й політика в галузі національних відносин, яка проповідує зверхність національних інтересів над соціальними, панування однієї нації за рахунок пригнічення іншої, розпалює національну ворожнечу, заперечуючи дружнє співробітництво і взаємодопомогу між націями. Імперіалістська епоха і війна 1914-1916 рр. особливо висунула завдання боротьби проти шовінізму і націоналізму в передових країнах (Ленін, 27, 1972, 245); Основна політична й ідеологічна зброя, яку використовують міжнародна реакція і рештки внутрішніх реакційних сил проти єдності соціалістичних країн, — націоналізм (Програма КПРС, 1961, 21).
2. Рух, спрямований на боротьбу за незалежність нації, народу проти іноземних гнобителів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 232.