НАЧА́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Старший. Іул.. Як війська ватажок начальний Про все дрібненько розказав (Котл., І, 1952, 261); Висока і свіжа гостинна зала могла вмістити мало не всіх начальних дружинників землі Сіверянської (Міщ., Сіверяни, 1961, 123); // Головний. У дверях начальної вежі, що виходила на перший поверх, з’явився воєвода (Оп., Іду.., 1958, 498).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 234.