НАЧАЛЬНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Бути начальником; керувати. — Третій рік начальникую на фермі, — жінка стримано посміхнулась (Гончар, І, 1954, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 234.