НАЧЕ́РКАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до начерка́ти. На кінці [листа] стояв невиразно начерканий початок прізвища (Л. Укр., III, 1952, 583); * Образно. Йому стало шкода, що перший план в житті, задуманий ним і начерканий хоч неясними фарбами, неясними лініями, порвався несподівано й нагло (Н.-Лев., IV, 1956, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 235.