НАЧХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., вульг. Виразити байдужість, зневагу до кого-, чого-небудь; наплювати. — Нас вона [куркульська зграя] ненавидить ще дужче, та ми начхать на це хотіли (Мик., II, 1957, 490); // безос. [Кіндрат Антонович:] Хто ж Павлові повіре? Мені на двадцять Павлів начхать (Кроп., II, 1958, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 238.