НАШАРУВА́ННЯ я, с.
1. Дія за знач. нашарува́ти і нашарува́тися.
2. Те, що нашарувалося на що-небудь. Реставратори зондують окремі частини споруди, знімають штукатурку, нашарування пізнішої кладки, які виникають у процесі добудов і перебудов (Наука.., 12, 1964, 13); // Осадове утворення у вигляді шарів грунту, що налягають один на одний. Під величезною товщею геологічних нашарувань виявлено гігантські пласти кам’яного вугілля (Цюпа, Україна.., 1960, 191).
3. перен. Особливість, риса чого-небудь, що утворилася пізніше і приєдналася до першооснови. У багатьох танцях, наприклад, у.. "Метелиці", "Козачку" та ін., спостерігаються елементи хореографічної поліфонії, тобто нашарування одного хореографічного малюнка на інший (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 239.