НАШОРО́ШЕНИЙ, а, е. Те саме, що насторо́жений. Люди нашорошені, і то тут, то там збирається гурт (Шиян, Вибр., 1947, 267); Тримаючи нашорошених коней за поводи, розвідники вп’ялися очима в дорогу (Гончар, III, 1959, 437); Це був здоровенний вовк, відгодований, круглоголовий, з короткими нашорошеними вухами (Збан., Крил. гонець, 1953, 27); * Образно. Звуки [дятла] ще більше підкреслювали нашорошену тайгову тишу (Донч., II, 1956, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 241.