НАШТРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШТРИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Простромлюючи що-небудь, надівати, насаджувати на щось, перев. гостре; натикати. Наштрикнув [Ларивон] кусочок сала на спичку (Коз., Зол. грамота, 1939, 78); Аптекар, прочитавши записку, наштрикнув її на гачок, як звичайний рецепт (Петльов., Хотинці, 1949, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 242.