НАЯЛО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЯЛО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., перех., розм. Густо намазувати кого-, що-небудь чимось жирним, липким, рідким і т. ін. Батько взяв сина за руку, нахилився, понюхав. — Фу-у-у! аж у ніс б’є!.. Хто ж це тебе так наялозив? (Мирний, І, 1954, 322); [Михайло:] От коли б тільки вона не мастила голови оливою чи смальцем; а то з щирості так наялозить для мене, що аж відгонить (Стар., Вибр., 1959, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 244.