НАЇЖА́ЧУВАТИ, ує, недок., НАЇЖА́ЧИТИ, чить, док., перех. Піднімати догори, ставити сторч (шерсть, волосся, щетину і т. ін.); настовбурчувати. Пес злий, аж моторошно стає, коли. він вишкірить свої зуби, наїжачить темно-сіру шерсть і загарчить (Грим., Син.., 1950, 68); Запишався півень мій. Наїжачив гребінь свій (Нех., Казки.., 1958, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 95.