НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, а, е.
1. Висловлений, переданий невеликою кількістю слів; короткий, лаконічний. Я уважно слухаю його скупу, небагатослівну розповідь (Збан., Ліс. красуня, 1955, 140); Вірші Д. Павличка взагалі небагатослівні — і це, безперечно, добра ознака (Літ., газ., 10. XII 1953, 3).
2. Який висловлює свої думки коротко, лаконічно або який не любить багато говорити. Максимів батько — Павло Перчин — був людиною небагатослівною, суворою (Рибак, Час.., 1960, 136); Гладун був щиро здивований, що Колосовський.. небагатослівний і сповнений більше, ніж інші, поваги до військової науки курсант (Гончар, Людина.., 1960, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 245.