НЕБЛАГОПОЛУ́ЧНО. Присл. до неблагополу́чний; // у знач. присудк. сл. — Ох, мені лишенько, — думаю, — чого се він такий? Щось неблагополучно! (Стор., І, 1957, 23); — Із ним неблагополучно. Одвезли в лікарню (Мик., Повісті.., 1956, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 248.