НЕБОРА́КА, и, ч. Те саме, що небора́к. Удалось колись вороні піймати рака, — та й возилась цілий рік З ним, неборака (Укр.. присл.., 1955, 236); О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? (Шевч., II, 1963, 411); Схопило [директора] біля силосу так, що літаком довелося відправляти небораку в область — того ж дня й прооперували… (Гончар, Тронка, 1963, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 250.