НЕБІ́Й, бо́я, ч., діал. Безстрашна людина. Ніхто не мов: — Не боюся! Що там по тривозі! Бо й небоя вовки з’їдять на битій дорозі (Фр., XI, 1952, 434).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 248.