НЕВГАСИ́МО. Присл. до невгаси́мий. [Чоловік:] Єрусалиме мій, Єрусалиме! Ти, вічна рано рідної країни! Гориш ти в мене в серці невгасимо!.. (Л. Укр., II, 1951, 150); [Коваленко:] Я жива людина, і кохання невгасимо палає в моєму серці (Собко, П’єси, 1958, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 252.