НЕВДОВО́ЛЕНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до невдово́лений. У грудях [Івана] повзла невиразна, безформна невдоволеність (Коцюб., І, 1955, 407); Миронцеві згадався приїзд Пухальського, і це ніби навіяло на нього спокій. Але водночас в душі з’явилася і якась незрозуміла невдоволеність (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 254.