НЕВЕЛИ́ЧКИЙ, а, е, розм. Те саме, що невели́кий. Дивлюсь.. Козацька церква невеличка Стоїть з похиленим хрестом (Шевч., II, 1953, 24); За ним ввійшов невеличкий парубок із скрипкою (Н.-Лев., II, 1956, 111); Христина, одриваючись від невеличкого гурту дівчат, знайшла очима Романа (Стельмах, І, 1962, 159); — Ну, а на хуторах же, що там? — по невеличкій паузі спитав Давид (Головко, II, 1957, 124); Дощик невеличкий, так тільки грязюку розмазало по шосе (Загреб., День.., 1964, 41); А Марійка невеличка все стоїть на бережку: страшно йти на той бік річки через кладочку хитку (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 254.