НЕВЖИ́ВЧИВИЙ, а, е. Який погано уживається з іншими людьми. [Трохим:] Він довго дививсь на мене з недовір’ям, вважаючи мене за невживчивого та сварливого (Кроп., IV, 1960, 214); Відлюдькуватому, невживчивому Сагайді взагалі важко було когось вподобати (Гончар, III, 1959, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 255.