НЕВИ́ГІДНО.
1. Присл. до неви́гідний. Їй невтямки було, що ця поза невигідно випинає її перезрілі форми і на гармошку збирає в’ялу шкіру на шиї (Кулик, Записки консула, 1958, 176).
2. у знач. присудк. сл. Не дає вигоди, прибутку кому-небудь. Далі експлуатувати мідний скарб було їм [царським підприємцям] невигідно — машини дорого коштували (Донч., II, 1956, 11).
3. у знач. присудк. сл. Не йде на користь, не надає переваг кому-, чому-небудь. — Кричати, щоб хто-небудь перевіз, невигідно: зараз же люди на сміх піднімуть. І Йонька вирішив ночувати на острові (Тют., Вир, 1964, 257).
НЕВИГІ́ДНО, розм.
1. Присл. до невигі́дний. Покірно стоїть вівця, невигідно розчепіривши ноги,.. і слуха, як дзюрчить з неї молоко у дійницю (Коцюб., II, 1955, 324); Гриця заболіли в’язи, бо дуже невигідно лежав: плечі на подушці, а голова скривлена під стіною (Март., Тв., 1954, 77).
2. у знач. присудк. сл. Незручно, неприємно. [Прісцілла:] Скажи, де б нам узяти глини або якої фарби тільки швидше. Нам невигідно кликати рабів (Л. Укр. ІІ, 1951, 421).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 256.