НЕВИДАТНИ́Й, а, е. Який нічим не виділяється серед інших; непоказний. Образ твій, схвильовано і прямо Пізнавши, кожен скаже: це вона!.. І ти приємно усміхнулась, мамо, Маленька, стомлена, невидатна (Гер., Вибр., 1946, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 256.