НЕВИ́ЗНАНИЙ, а, е. Який не дістав загального визнання, популярності. І хто допустив? Слащов? Цей невизнаний геній, цей давній його суперник (Гончар, II, 1959, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 257.