НЕВИ́ННІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до неви́нний. [Микола:] У тебе чиста душа, невинна… Молись богу, щоб швидко й моя невинність виявилася (Фр., IX, 1952, 117); Всі, коли зроблять щось погане, повертаються до свого дитинства. В цьому є якась втіха, але нема захисту; невинність дитинства не в силі змити погань зрілих літ (Стельмах, II, 1962, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 259.