НЕВИ́ЇЖДЖЕНИЙ, а́, е́. Не призвичаєний до їзди, до ходіння в упряжі або під сідлом (про коня). Невиїжджений могутній кінь хоче скинути його з своєї благородної спини (Смолич, II, 1958, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 258.