НЕВИ́ЇЗД, у, ч. Постійне, безвідлучне проживання в одному місці. [Бей:] Дайте місцевому префектові підпис про невиїзд з міста до розв’язання вашого питання (Сам., II, 1958, 195); — Накладіть арешт на домашні речі, зробіть їх опис. Підписки про невиїзд брати не треба (Кучер, Трудна любов, 1960, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 258.