НЕВРАСТЕ́НІК, а, ч. Людина, яка хворіє на неврастенію. Вулиця зробила з них [безпритульних] мрійників і романтиків, вона ж довела багатьох із них до стану вразливих неврастеніків (Мик., II, 1957, 422); Іонізоване повітря показане також неврастенікам, особам, що хворіють на безсоння, підвищену втому, головні болі (Наука.., 4, 1961, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 271.