НЕВТО́МНО, НЕУТО́МНО. Присл. до невто́мний, неуто́мний. Він [Щепкін] невтомно працював над новими ролями, повторював старі, відшукував усе нові й нові риси й образи для їхнього втілення (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 313); Сніг падає густо, грубими латками, потрохи скісно, але невтомно (Коб., III, 1956, 80); Трудівниче і воїне! Діло Ти вершиш у віках святеє, — Неутомно, незборно, сміло До мети прямуй однієї (Рильський, II, 1960, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 274.