НЕВТО́МНІСТЬ, НЕУТО́МНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. невто́мний, неуто́мний. Ользі завжди було приємно, коли хтось похвалить її працьовитість, спритність її рук, її невтомність (Вільде, На порозі, 1955, 191); Благословенна пора молодих поривань, невтомності й дерзань! (Ле, Мої листи, 1945, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 274.