Що oзначає слово - "невідомий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


НЕВІДО́МИЙ, а, е.

1. Який ще не став відомим; незнаний, небачений, незвіданий. Де не взявся із-за лісу Невідомий птах, Довгохвостий, гостроносий, На восьми ногах (Гл., Вибр., 1951, 197); Стрункі дерева, мов живі, Скорившись невідомій силі, В вікно багряні віти хилять (Фомін, Вибр., 1958, 156); Павло, скрутивши цигарку, довго мовчав, пригадуючи ту невідому країну (Тют., Вир, 1964, 248); За допомогою методу мічених атомів вчені довели, що в рослині розкладається вода, кисень якої виділяється в повітря, а водень вступає в невідомі ще сполуки, що приєднують до себе вуглекислоту (Хлібороб Укр., 10, 1965, 10); // у знач. ім. невідо́ме, мого, с. Те, що не стало ще відомим, щось досі незнане, небачене, незвідане. [Руфін:] В таких мандрівках тільки невідоме нам може стати за мету (Л. Укр., II, 1951, 353); Невідоме — страшне саме через те, що воно невідоме (Шовк., Інженери, 1935, 224); // мат. Шукана величина. При складанні карт за даними геодезичного знімання місцевості доводиться розв’язувати систему алгебраїчних рівнянь з великим числом невідомих (Наука.., 7, 1956, 6).

2. Який не є широко відомим, загальновизнаним, який не користується популярністю. Там стояли: молитовник, .. арифметика та кілька тоненьких букварів, я забула ймення їх авторів — все якісь невідомі (Л. Укр., III, 1952, 573).

3. Якого хтось не знає, з яким хтось незнайомий. Таке співчутливе ставлення до неї невідомих їй досі людей особливо вразило Ольгу, разчулило її ще дужче (Шиян, Баланда, 1957, 59); // у знач. ім. невідо́мий, мого, ч.; невідо́ма, мої, ж. Людина, якої хтось не знає, з якою хтось незнайомий. Невідомий.. не вставав, а був здоровий, і вони вдвох ледве здужали поставити його (Гр., II, 1963, 302); Коли б за плечима невідомої не чорніла ноша, Роман спокійно обернувся і пішов би іншою дорогою, але, певне, треба пособити людині (Стельмах, І, 1962, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 263.