НЕДА́ВНІЙ, я, є.
1. Який відбувся, здійснився і т. ін. не дуже давно, у недалекому минулому. Пам’ять уперто малювала недавню пригоду (Коцюб., І, 1955, 259); Зразу згадала, [мати] оту недавню з сином розмову про заробітки (Головко, II, 1957, 423); // Який безпосередньо передував чому-небудь; попередній. Я пив цю воду, чисту і терпку, В недавній рік уперше на віку (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 26); // Який існує небагато часу; новий. Широкі шрами, уже підживші, перетиналися недавніми, що мов серпом були порізані, червоніли і ятрилися (Мирний, І, 1954, 348); В нього друзі зовсім ще недавні, Між солдатів — газетяр-солдат (Мас., Поезії, 1950, 291); Стоїть над морем місто рибаків.. Воно таке недавнє, молоде, Що в ньому навіть цвинтаря нема ще (Павл., Пальм., віть, 1962, 9); // у знач. ім. неда́внє, нього, с. Минуле життя, минулі події і т. ін., що відбувалися незадовго до сучасних. За коротку мить промайнуло перед Данилом недавнє (Коп., Лейтенанти, 1947, 169); Той [парторг] розповів про все детально: про муляра, його дітей, недавнє шахти "Капітальна", її творців, її людей (Рудь, Дон. зорі, 1958, 56).
До неда́внього ча́су — у недалекому минулому. До недавнього часу труд хлібороба був у тяжкій залежності від примхливої природи (Рильський, III, 1956, 27); Неда́вній час; Неда́внє мину́ле — близьке минуле. Солдат, солдат, згадай недавній час … (Нагн., Вибр., 1950, 3); У неда́вньому [мину́лому] — недавно. Ще в недавньому блискучий гвардійський капітан,.. опинився він, Петро Петрович Шагін, у далекому Забайкаллі (Мушк., Серце.., 1962, 311); Цей товариш Курінний в недавньому минулому десь на Півночі на підводнім човні плавав (Гончар, Тронка, 1963, 179).
2. Який був ким-небудь у недалекому минулому. Пишався [екзаменатор] тим, що він, недавній студент, вирішує зараз долю цих хлопців і дівчат, які прийшли з наміром вчитися в стінах того університету, в якому провчився він п’ять років і тепер став аспірантом (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 110); Недавнім гімназистам, польським паничам молодецьким, а теперішнім уланам, далебі, приємно було позирати на цих наляканих людей (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 19); // Якого зазнав хто-небудь у недалекому минулому (про почуття). І так зразу гірко стало, так важко, лихо знову пак надавило на її душу — мов недавньої радості і не було (Мирний, III, 1954,54); Вже за хвилину брати весело розмовляли, і від недавнього суму на обличчі Валі не лишилося і сліду (Збан., Старший брат, 1952, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 281.