НЕДБАЙЛИ́ВО. Присл. до недбайли́вий. Фарбують пряжу в нашому цеху недбайливо: нитки бувають строкаті, а від того фарба наших светрів нерівна (Томч., Закарп. опов., 1953, 24); Ми [лікарі] буваємо суворими законниками для інших. За недбайливо заповнений температурний лист ладні віддати до суду (Руд., Остання шабля, 1959, 75); Наталя.. позирнула на Петруню, недбайливо, абияк вітається і більш не дивиться на його (Вас., III, 1960, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 282.