НЕДБА́ЛО. Присл. до недба́лий. Недбало він своєю сокирою блискучою цюкав (Вовчок, І, 1955, 203); Тепер цей самий Санько Паскуда недбало розвалився в кріслі слідчого районної поліції (Збан., Єдина, 1959, 66); А тая жінка в фіалковій сукні,— Недбало вбрана, груди впалі, погляд Скляний (Л. Укр., IV, 1954, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 283.