НЕДБА́ЛЬСТВО, а, ж. Властивість за знач. недба́лий. У дворі в гостинній кімнаті [панів] ще довго горіло світло й велася бесіда про недбальство,.. зухвальство й невдячність простого люду (Кобр., Вибр., 1954, 145); // Погане, несумлінне ставлення до якої-небудь роботи, до чогось. Мені так тоді стало сором при тобі [матері] за своє недбальство в заняттях з Пуцом (Л. Укр., V, 1956, 119); Так і маячать тепер ці купи [добрива] серед ріллі німими свідками недбальства (Рад. Укр., 13.XI 1960, 2); // Відсутність уваги до кого-, чого-небудь; халатність, байдужість. — Досить малого недогляду, недбальства, і може статися нещасний випадок (Донч., II, 1956, 94); // Зневажливе ставлення до кого-небудь. — Ви зовсім не повинні брати моєї мовчанки за недбальство, бо тепер працюю з Ярославом більше і пильніше, ніж коли-небудь (Кол., Терен.., 1959, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 283.