НЕДЕЛІКА́ТНО. Присл. до неделіка́тний. Товстий покупець.. обмацував гімнастьорку.. Хтозна, навіщо вона йому була потрібна, але він торгувався неделікатно (Мушк., День.., 1967, 50); // у знач. присудк. сл. Не пишу до його тому, що не знаю, яке число "Зорі", а змусити його переглядати "Зорю" за рік — неделікатно (Коцюб., III, 1956, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 283.