НЕДОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НЕДОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., перех. Не все висловлювати, говорити; таїти що-небудь. Часом думаю, що занадто замовчувати і недоговорювати те, що можна зовсім просто і щиро сказати, теж не слід (Л. Укр., V, 1956, 411); Комбат і всі присутні бачили, що на цей раз Усман чогось недоговорює (Гончар, Маша.., 1959, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 291.