НЕДО́ЛЕНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до недо́ля. Недоленька знущалася над нею, як мачуха над нерідними дітьми… (Коцюб., І, 1955, 68); Любилася, кохалася, А серденько мліло: Воно чуло недоленьку, А сказать не вміло (Шевч., І, 1953, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 293.